Источник: https://www.obozrevatel.com/ukr/show/news/chomu-todi-poizdi-izdyat-do-moskvi-andrij-danilko-pro-zaboronu-ukraintsyam-gastrolyuvati-v-rosii.htm

 

Український співак і шоумен Андрій Данилко відмовився від масштабних концертів в Росії, проте не приховує, що сьогодні в його гастрольному списку залишилися приватні вечірки та корпоративи в містах східного сусіда.

При цьому серед українських зірок, які все ще виступають на території країни-агресора, співак чи не єдиний, хто відверто говорить про свою роботу, в той час як деякі вважають за краще спілкуватися з російським ЗМІ, стверджуючи, що в Україні їх не розуміють і не бажають чути.

Цього тижня ми зідзвонилися з артистом, щоб обговорити те ж саме наболіле питання, ось тільки зараз мова зайшла про те, щоб карати українців, які гастролюють в Росії, на законодавчому рівні.

— Ви сьогодні ще їздите з концертами до Росії?

— У нас з 2013 року немає афішних концертів ніде. Тільки приватного типу закриті вечірки, які абсолютно ніяким чином не мають відношення до всіх цих політичних речей.

— Петро Порошенко ввів зараз особливі правила для гастролей російських артистів в Україні. У відповідь на це Верховній Раді запропонували карати і українців, які продовжують виступати в країні-агресорі. Наприклад, позбавляти їх ліцензії на концертну діяльність в Україні …

— Ну от скажіть мені, навіщо це взагалі? Інших питань у країні немає? По-перше, це справа кожного артиста. Є маса людей, а артисти теж люди, які намагаються якось виживати в нинішніх «прекрасних» умовах. Кожен шукає роботу.

Останній раз, ось коли був в Росії, проїжджав готель — в ньому половина наших людей. З західної України працівники були і ще хтось… Так на них теж це буде поширюватися чи як?

Просто артисти — люди публічні і навколо них дуже легко придумати якусь нову тему. Люди, які не цікаві ніде — артисти, які виступають суто в Україні — вони б із задоволенням виступали десь ще, але їх не кличуть. Вони і тут не особливо комусь потрібні, знаю тут парочку таких активістів.

— Ви маєте на увазі артистів, які виступають проти гастролей своїх колег в Росії?

— Так, вони ось з такою трагедією розповідають це все. Так, я розумію, що це принципове і дуже тонке питання, але артисти теж люди. Їм потрібно годувати колективи, забезпечувати студії, вихід матеріалів… І якщо ти тут не можеш заробити, якщо немає тієї кількості роботи…

Так, у кого-то виходить, хтось знаходить свою аудиторію. У когось є запрошення за кордон — ось ми нещодавно були в Ізраїлі, в Німеччині. Іноді навіть люди, які розуміють, що артисту можуть бути пред’явлені претензії — українці і росіяни, які теж проти цієї політики — вони спеціально організовують свою вечірки за кордоном.

— Якщо, скажімо, такий закон приймається і за гастролі в Росії починають карати, позбавляти ліцензій. Ви відмовтеся від поїздок до РФ?

— Знову-таки, чому це пред’являється артистам? Пред’явіть тоді всім людям з громадянством України. Чому наші жінки там працюють? Чому тоді поїзди ходять на Москву? Артисти — не люди? Їм не треба їсти?

Це на совісті кожного, зрозумійте. Зараз дуже складний час, зараз складно розібратися, як правильно вчинити. Але справа в тому, що ті люди, які намагаються приймати такі закони, роблять все навпаки. Все на руйнування.

— І все ж, якщо такий закон буде прийнятий…

— Ні, ті заходи, про які я говорю, — вони настільки закриті, це приватні вечірки, які мені заборонити ніхто не зможе. Це дні народження, сімейні свята. Це не акції, не афішні концерти.

Ось ми нещодавно виступали на вірменському весіллі і там було багато українців, які живуть в Росії. І я не бачу в цьому нічого страшного. Так, я підкреслюю, афішні концерти — це дуже велике питання. Такий зараз час. Що ж стосується таких ось закритих заходів — святкування були завжди. Завжди будуть весілля, дні народження. Навіть у найскладніший час.

Мені здається, що це абсолютно непотрібні розмови, такий закон нічого не вирішить, розумієте? Він не вирішить жодних проблем. Це банальне відволікання уваги від проблем головних.

Ось запровадьте краще закон, щоб у нас не було бідних людей. Щоб комунальні послуги були дешевші. Я перший встану кричати «давайте», тому що я розумію, що це полегшення людям. А такий от закон просто нічого не вирішить. У мене така позиція — я за раціональність і розумність прийнятих рішень.

— А закон про контроль всіх російських артистів і недопуск тих, хто підтримує агресію Кремля або, наприклад, заявляє, що «українців не існує як нації»?

— Ну це інше, так. Це неправильно, коли людина висловлюється про країну в якийсь такій формі і потім їде туди виступати. Та й дивно це дуже.

— Ситуація з Сергієм Бабкіним показала, що українським артистам іноді досить публічно визнати владу РФ агресором. Припустимо, ви опиняєтеся в такій же ситуації і від вас вимагають зізнання. Ваші дії? Чи вважаєте Росію агресором?

— Я знаю, що сказати у цій ситуації. Абсолютно. Але навіщо мені зараз робити якісь заяви? Адже такі питання задаються спеціально, щоб потім відповіді поставити так, щоб людей зіштовхнути лобами. Кажуть же, що артисти — публічні люди і так далі, так ось навіщо змушувати артистів говорити про політику? Для цього є політики. Люди зараз вже просто не розуміють, хто і що, навіщо … Така підміна понять, але це розцінюється абсолютно по-іншому.

Повторюся, я за те, щоб прийняті закони мали після себе якісь дії. Позитивні. Посадили зерно — виростили петрушку. Провели роботу — бачимо результат, який радує око. А тут що? Я не розумію.

Я ось теж раніше не розумів, чому у мене перед концертами, коли навколо все було в порядку, збиралися якісь абсолютно хворі люди з плакатами «Геть з України!», «Він позорить українську жінку!» Для чого це? А я вам скажу. Партія, яку тоді ніхто не знав — це сьогодні всі її знають — вона намагалася цим привернути до себе увагу.

Я так хвилювався… Це був кінець 90-х, у мене ще не було досвіду просто. І вони там кричали: «Данилко-мутилко! Московська підстилка!» Чого ви взагалі? Причепитися ж ні до чого було і вони вирішили, що я «позорю українську жінку». Ось так.